Чому “кошельок” – неправильно? / Magnific. Ілюстративне фото
Невеликий предмет, без якого важко обійтися в сучасному житті: у ньому зберігаємо гроші, картки, документи. Ми звикли називати його “кошельком”, але українська мова має для нього власне давнє й вельми цікаве слово.
“Кошельок” закріпилося в нашому повсякденному мовленні під впливом російської, проте українські словники пропонують іншу нормативну назву. Розповідаємо з посиланням на ресурс “Горох”.
Як правильно: “кошельок” чи “гаманець”?
“Кошельок” – слово, яке багато хто вважає суто українським. Ми чуємо його в побуті, використовуємо в розмовах і навіть не замислюємося, звідки воно походить. Але в українській літературній мові нормативним є інше слово – “гаманець”.
Саме це слово зафіксоване в академічних тлумачних словниках. Історія цього слова є дуже цікавою. Основою для “гаманець” є давніше українське “гаман” – шкіряний мішечок для зберігання грошей, тютюну та інших дрібних речей. Це слово зафіксував ще Борис Грінченко у своєму словнику. Поруч із “гаман” він подає й “гаманець” як зменшену форму.
Сьогодні ми найчастіше уявляємо гаманець як шкіряну чи текстильну річ із відділеннями для купюр і карток. А колись це був звичайний невеликий мішечок для грошей. Саме з цього значення починається історія слова “гаманець”.
Цікавим є й походження самого “гамана”: етимологи пов’язують його з тюркськими мовами, а далі – з перським словом, що означало мішечок або пояс для грошей.
Це давнє слово, зафіксоване в українській мові та українських словниках. І ще одна цікава деталь: слово “гаманець” настільки давно існує в мові, що його знаходимо в творах Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ’яненка та інших українських письменників.
Тож у літературній українській мові краще сказати:
- “Де мій гаманець?”
- “Я залишила гаманець вдома”.
- “Він дістав із кишені гаманець”.
А от “кошельок” – слово, якого в сучасній нормативній українській мові краще уникати; у словнику слововживання “Горох” прямо подано рекомендацію: “Правильніше: гаманець”.
Слово “кошельок” пов’язане з давнішим словом “кошель”, яке означало мішок, торбу або невелику сумку для зберігання речей і грошей. Етимологічний словник Макса Фасмера пов’язує “кошель” зі слов’янським словом “кош” – “кошик, плетена посудина”. Порівняйте: українське “кошик”, польське koszałka, словенське košulja — “кошик”
Тож твердження “кошельок – просто російське слово” було б надто спрощеним. Його історія значно давніша й пов’язана зі слов’янською лексикою. Але в сучасній українській мові для цього предмета воно не прижилося.
А які ще є українські назви?
Ось тут починається найцікавіше. Українська мова має чимало назв для такого предмета, але вони не завжди повністю взаємозамінні, і частина з них є запозиченими, хоча й з різних мов. Вони раніше були поширені, але поступово про них забули.
- “Калитка” – давня назва гаманця або мішечка для грошей. Словники синонімів подають “калитку” серед відповідників до “гаманець”.
- “Капшук” – мішечок для грошей або інших дрібних речей. Це слово теж зафіксоване як синонім до “гаманець”.
- “Киса” – старовинна назва невеликого мішечка, зокрема для грошей. Сьогодні це слово має відтінок давнини.
- “Пулярес” – діалектна назва гаманця.
- “Портмоне” – запозичена назва гаманця, яка теж уживається в українській мові. У словниках “портмоне” подається як відповідник до “гаманець”.
- “Мошонка” – у старій українській мові це слово могло називати гаманець або мішечок для грошей, хоча сьогодні воно має зовсім інше, анатомічне значення. Тому в сучасному мовленні в значенні “гаманець” його використовувати не варто.
Маємо цілий ряд назв: гаманець – гаман – калитка – капшук – киса – пулярес – портмоне. Але вони різняться часом уживання, стилістикою, походженням та регіональним поширенням.
Тому якщо потрібне звичайне сучасне слово без стилістичних нюансів – найкраще сказати “гаманець”.
А якщо хочеться додати мовленню колориту, можна згадати старовинні назви – “гаман”, “калитка”, “капшук”, “киса”. Вони нагадують, що українці мали назву для цього предмета задовго до появи сучасних шкіряних гаманців із відділеннями для банківських карток.