Як правильно говорити про розбіжності: спорити чи сперечатися

Дебатувати чи процвітати? / Мagnific. Ілюстративне фото

Чимало мовних помилок виникає, коли слова, що звучать подібно в різних мовах, мають відмінні значення. Саме так трапилося з дієсловом “спорити”.

Нерідко два схожі за звучанням слова наділені абсолютно різними смислами. Така ситуація склалася зі словами “спорити” та “сперечатися”, які часто вживаються некоректно. Ми пояснимо відмінність, посилаючись на ресурс “Горох”.

“Спорити” чи “сперечатися” – як правильно говорити українською?

Часто можна почути: “Не будемо спорити”, “Вони довго спорили”. Однак у сучасній українській літературній мові в таких випадках коректним є вживання іншого слова – сперечатися. У чому ж криється відмінність?

Сперечатися – це обмінюватися протилежними думками, відстоювати власну позицію в розмові чи дискусії, або ж протистояти комусь чи чомусь за певними якостями, властивостями; конкурувати.

Вважається, що це слово має польське походження – від “sprzeczać się” (сперечатися), “sprzeczka” (суперечка, спір).

Отримуйте новини швидше Підпишіться на 24 Канал у Telegram Підписатися

Приклади вживання:

Не сперечайся через дрібниці.
Ми довго дебатували щодо книжок.
Дослідники розходяться в думках стосовно цієї гіпотези.

А яке ж значення має слово “спорити”? У словниках це дієслово має зовсім інше трактування: відбуватися, просуватися успішно і жваво (про роботу, діяльність).

Наприклад:

Робота спориться в умілих руках.
Хай тобі щастить і все складається якнайкраще.
Праця йшла плідно, адже всі працювали злагоджено.

Саме тому вислів “не будемо спорити” вважається некоректним і його краще уникати, особливо в офіційному листуванні.

Плутанина виникла через подібність до російського “спорить” у значенні дискусії: “не спорь”.

Зверніть увагу! В українській мові існує чимало подібних кальок з російської, наприклад “прострочений” замість “протермінований” або “на протязі” замість “протягом”. Деякі з них були зафіксовані у словниках радянських часів. Проте сучасні мовознавці вказують на ці помилки та підкреслюють, що українська мова має власні, самобутні відповідники.

Якщо ж йдеться про “спор” як ставку, то українська мова пропонує свої питомі синоніми: закластися, битися об заклад, піти на заклад.

Отже, запам’ятаймо:

сперечатися – обмінюватися протилежними думками;
споритися – добре просуватися, вдаватися;
закластися, битися об заклад – укласти парі.

Існує також пояснення походження слова з Етимологічного словника. Слово “сперечатися” походить від праслов’янського “przec” – заперечувати. Воно збереглося у схожому звучанні в багатьох слов’янських мовах. В українській також – “перечити”: “не переч мені”.