Суєвірний – це не українське слово / Колаж 24 Каналу. Фото Мagnific.
Якщо людина вірить у знаки, талісмани, ворожіння чи різні прикмети долі, ми іноді називаємо її “суєвірною”. Та в українській мові немає такого слова.
І тут виникає мовне питання: як українською назвати особу, яка надто серйозно вірить у прикмети? Розповідаємо з посиланням на пояснення Рамі Аль Шаєра.
“Не ходи під драбиною”, “не повертайся додому, якщо вже вийшов”, “чорна кішка перебігла дорогу” – люди по-різному ставляться до таких прикмет. Але як українською назвати того, хто в них вірить?
Слово “суєвірний” настільки звичне для багатьох українців, що його легко прийняти за цілком українське. Проте воно походить від російського – “суеверный”.
А українська літературна норма пропонує інше слово і навіть не одне. Правильно українською – “забобонний”.
Походить від слова “забобон”, а йому словники дають таке визначення:
- Забобон – це віра в прикмети, в те, що деякі дії, явища, істоти, маючи надприродні сили, є запорукою удачі чи невдачі в чому-небудь; існування надприродних сил, у долю, ворожіння, віщування тощо, в основі якої лежать релігійні уявлення.
А крім того так ще називають помилкові погляди на що-небудь, які стали звичними в житті певних верств населення та передсуд, що ґрунтується на такій вірі.
Цікаво, що українське “забобон” має давню історію. У слові поєдналися частини “за-“ та “бобон”, а “бобон” у давній українській мові мав значення, пов’язане з пустим, безпідставним віруванням або вигадкою і розмовами про це, тобто бобоніти (говорити). За іншою версією – від слова “бобо” – страховище, жахіття, і слова – “боятися”.
Цікаво! В українській мові є ще одне цікаве слово, яке через звучання плутають та відносять до містичного лексикону: “чарунка”, яке зовсім не те саме, що “чаклунка”.
Тобто українською ми скажемо:
- “суєвєрна людина” → “забобонна людина”: Вона дуже забобонна і завжди звертає увагу на прикмети.
- “суєвєрний чоловік” → “забобонний чоловік”;
- “суєвєрність” → “забобонність”.
Тож українська мова має власну словотвірну родину:
-
забобон → забобонний → забобонність.
Втім якщо це слово вам здається надто розмовним, маємо ще кілька літературних варіантів.
Як ще можна сказати про віру в прикмети?
Словники не обмежуються одним словом. Також в українській мові є слово “марновірний”. Тут уже в самому слові показана марна віра в надприродні сили та явища, які не мають наукового пояснення.
Ще один варіант перекладу “суєвірний” – передсудний. Можливо ви чули інший варіант слова – пересуди, у значенні пустих розмов чи пліток.
А ще можна зустріти у цьому ж значенні – упереджений / упередження. Його тлумачать як хибну думку про кого-, що-небудь без попереднього ознайомлення і відповідне ставлення. Що теж цілком підійде до “суєвір’я”.
Отже, залежно від контексту та вашого вибору можна сказати:
-
“забобонний”,
-
“марновірний”,
-
“передсудний”,
-
“упереджений”.
Як замінити “суєвірний”: дивіться відео від Рамі Аль Шаєра
Забобонний – слово українське, давнє й цілком природне. Тож навіщо шукати “суєвірний”, якщо маємо своє влучне слово? Говорімо українською!