Символічне зображення слів з лайки / Ілюстрація 24 Каналу. Фото Мagnific.
Чи здогадувалися ви, що певні українські лайливі вислови походять від стародавніх медичних термінів? Інші ж пов’язані з народними уявленнями про потойбічний світ.
Українська мова має надзвичайно винахідливий арсенал лайливих висловів. Замість грубих слів наші предки часто вдавалися до згадок про хвороби, лиха чи потойбічні сили, як передає Аліна Острозька.
Яке первинне значення слів “трясця”, “грець”, “пек” і “пранці”?
Сучасні мовознавці часто обговорюють традиційну українську лайку. Нині вона сприймається радше як жартівлива, а не груба. Однак це частково тому, що ми не усвідомлюємо справжнє значення та походження цих слів.
Ви, ймовірно, чули такі фрази:
-
“Трясця б його!”
-
“А бодай тебе пек!”
-
“Щоб тебе грець забрав!”
-
“Хай тебе шляк трафить!”
Ці вислови були близькі кожному українцеві. Ми використовуємо їх як емоційні вигуки чи лайку, але рідко замислюємося, що колись ці слова мали цілком певне значення. Деякі з них означали небезпечні хвороби, інші ж були пов’язані з віруваннями про нечисту силу. Отже, давайте з’ясуємо, що ховається за цими давніми українськими прокльонами.
- Трясця. Слово “трясця” походить від дієслова “трясти”. Так наші предки називали сильний жар, лихоманку, що супроводжувалася значним ознобом та тремтінням. Найчастіше йшлося про малярію чи інші захворювання, під час яких людина буквально “тряслася”.
Тому побажання “трясця б тебе взяла” спочатку означало не лише досаду, а й побажання тяжко захворіти. Цікаво, що в українському фольклорі “трясця” навіть поставала як істота, що спричиняє недугу, відтак існували спеціальні заговори від неї.
- Грець. Вислів “щоб тебе грець узяв” не має жодного зв’язку з країною Грецією чи її мешканцями. За однією з найпоширеніших версій, грець – це народна назва важкої недуги, яку нині пов’язують із судомами, апоплексією чи інсультом. Людина могла раптово впасти, знепритомніти або втратити здатність рухатися, тому в народі казали, що її “забрав грець”.
- Пек. Слово “пек” походить від прадавнього українського пекло. У лайливих висловах воно функціонує як скорочена форма і означає місце кари, пов’язане з народними та християнськими уявленнями про загробний світ.
Відтак, вислови “бодай тебе пек забрав” чи “іди до пека” первісно означали побажання потрапити до пекла. Варто зазначити, що у багатьох слов’янських мовах існують схожі вигуки, утворені від слова “пекло”.
- Пранці. Одне з найбільш загадкових слів в українській лайці – пранці або франца. Таким словом у давнину позначали сифіліс – одну з найнебезпечніших інфекційних недуг свого часу. Ця назва походить від польського franca, що означає “французька хвороба”. У XV–XVI століттях у Європі сифіліс часто називали саме “французькою недугою”, і через польське посередництво ця назва увійшла до української мови.
Таким чином, побажання “щоб тебе пранці взяли” колись означало побажання заразитися важкою невиліковною хворобою.
-
Шлак або шляк. Слово “шляк” потрапило до української мови через польське szlag, яке, своєю чергою, має коріння в німецькому Schlag – “удар”. У старовинній медицині так називали апоплексичний удар, тобто інсульт або раптовий параліч.
Саме звідси походить добре знайомий вислів “Шляк би тебе трафив!”. Дієслово трафити (з польської trafić) означає “вдарити”, “спіткати”. Отже, буквально цей прокльон означав: “Хай тебе вразить удар (інсульт)!”
З часом первинне значення багатьох слів було забуто, і сьогодні вислів використовується переважно як емоційний вигук, без побажання реальної недуги.
Чому саме хвороби стали основою для прокльонів?
У давні часи люди не розуміли причин багатьох захворювань і часто сприймали їх як покарання чи наслідок втручання надприродних сил. Саме тому назви найстрашніших недуг поступово трансформувалися на лайливі вислови.
Згодом їхнє буквальне значення стерлося, і сьогодні більшість людей вживають слова “трясця”, “грець”, “пек” чи “пранці” лише як емоційні вигуки, не усвідомлюючи, що за ними стоять цілком реальні історії.
Цікавий факт! Українська мова загалом вирізняється значною кількістю евфемістичних (пом’якшених) прокльонів. Замість грубої лайки наші предки часто використовували назви хвороб, стихійних лих, міфічних сутностей або характерні риси поведінки. Чи чули ви про такі слова: лайдак, мантелепа, вайло, гепа та інші? Саме тому українські лайливі вислови часто звучать образно, але не містять непристойної лексики.
Трясця, грець, пек і пранці – це не випадкові слова. За кожним із них криється багатовікова історія, народні вірування та спогади про часи, коли недуги та природні катаклізми були найбільшими людськими страхами. Нині вони здебільшого втратили своє первісне значення, але залишаються яскравою частиною української мовної та культурної спадщини. Чи використовуєте ви якісь із них?