Чи святкуєте ви День хліба? У деяких країнах World Bread Day відзначають 16 жовтня. Але чи потрібне нам встановлене кимось свято, щоб говорити про хліб? Адже він настільки глибоко вплетений в українську історію та культуру, що сам несе свято щодня. Саме про силу українського хліба розповідає нова книжка головної редакторки Освіторія.Медіа «Хліб, що приносить свято». У цьому матеріалі Катерина Кисельова підготувала покроковий план уроку про хліб і ділиться власними родинними традиціями випікання.
«Я задумувала цю книжку як біографію хліба: уявляю його живим, таким, що промовляє до нас свою історію, свій шлях, своє значення в житті українців протягом тисячоліть. Із дитинства пам’ятаю, як моя бабуся, татова мама, ставилася до хліба як до святого: вона пережила Голодомор, тож на все життя мала звичку збирати всі крихти в долоню, не лишати ні найменшого шматочка. Моя друга бабуся, по маминій лінії, хліб не лише шанувала, а й святкувала: будь-який похмурий день вона перетворювала на свято просто однією фразою: „Ану, давай спечемо коржів!“ І вже за годину рум’яні круглі коржики, посипані цукром, парували на столі — це мій найтепліший спогад дитинства. Певно, від бабусі маю традицію „випікати в журбі“: щоразу, коли мені сумно або треба перезавантажити голову, беруся пекти щось смачне. Тож книжку про хліб я писала з думками про моїх бабусь і про те, що для кожної української родини хліб має свою глибоку історію: історію пам’яті, життя і сили. А щоб зробити книжку близькою дітям, у ній є особливий герой — хлібна пташечка-жайворонок, що має тисячу запитань про хліб: як він росте? Скільки йому років? Чи справді хліб перетворюється на золото? Гортайте сторінки за жайворонком, виконуйте вправи на робочих аркушах і разом зробіть цей урок справжнім святом хліба!»
Книжка Каті Сіль «Хліб, що приносить свято» була видана державним коштом у результаті мистецького конкурсу від Українського інституту книги. Її можна знайти в бібліотеках вашого міста.
Хлібні теревені
Почніть урок «хлібними теревенями» — невимушеною розмовою про хліб у нашому житті. Запропонуйте дітям дістати свої ланчбокси: там, напевне, будуть бутерброди. Нехай діти розкажуть одне одному, який у кого перекладенець із собою. Попросіть учнів розповісти, який хліб вони люблять їсти, які хлібобулочні вироби знають. Якщо можете, проведіть логічний зв’язок з уроком іноземної мови: можливо, діти знають, як називається хліб іншими мовами? Можна навіть підготувати картки із зображеннями різних хлібів (від багета і круасана до лаваша і піти) та прапорами різних країн: тоді діти зможуть поєднати хлібний виріб і його батьківщину. Мета цих теревенів — щоб діти усвідомили, скільки видів хліба існує у світі, і що кожна країна має свої хлібні традиції.
То який він, український хліб?
Тепер час дізнатися, чим особливий український хліб. Попросіть учнів уважно розглянути обкладинку книжки «Хліб, що приносить свято» та її форзаци (перший і останній розворот книжки). На основі цих спостережень попросіть дітей дати якомога більше прикметників, що описують український хліб.
Перш ніж почнете читати книжку з дітьми, зверніть їхню увагу на список використаних джерел на сторінці 54. Чи зможуть учні пояснити, чому для цієї книжки потрібен цей список літератури?
Це невелика, але дуже важлива вправа, адже перед читанням будь-якої книжки дитина має розуміти її жанр. «Хліб, що приносить свято» — це нонфікшн книжка, тобто в ній не буде вигаданої історії, магічних елементів чи казкових героїв. Нонфікшн книжки ґрунтуються на фактах і пояснюють якесь явище, спираючись на наукові дані. Для книжки про хліб авторка консультувалася з етнографами Музею Івана Гончара, читала наукові праці та архівні матеріали, а також спиралася на власну родинну історію. Тож діти мають зрозуміти, що будь-які факти з нонфікшн книжки можна перевірити, у них можна засумніватися і звернутися до наукових праць, щоб знайти підтвердження або спростування сумнівам.
А як же хлібний жайворонок у книжці, який говорить? — запитаєте ви. Справді, деякі нонфікшн книжки мають вигаданих персонажів, і автор вводить їх в оповідь чи ілюстрації для легкості подання. Хлібний жайворонок справді оживає на сторінках цієї книжки, і його завдання — провести читача виданням та розпитати автора про всі деталі хлібних фактів.
Читання вголос
Ось тепер, коли діти вже цілком занурились у хлібну тему і мають чіткі очікування щодо жанру книжки, можна перейти власне до читання. Спершу виразно і без поспіху прочитайте учням уголос сторінки 2–3, а тоді одразу запропонуйте гру-читання на розворотах 38–39 та 40–41. Тут діти дізнаються, скільки імен має український хліб, якої форми і до якої нагоди його печуть, і зможуть поєднати назви хлібів та зображення.
Після цього діти в групах або парах можуть виконати завдання на аркуші і записати всі-всі імена хліба, які вони щойно дізналися з книжки, і ті, які знали. Тут можна навіть зробити хлібний батл і позмагатися, хто напише більше імен та назв українського хліба!
Робота в групах
Якщо поглянете уважно, то побачите, що книжку про хліб можна читати нелінійно: тобто, не обов’язково починати з першої сторінки і поступово дочитувати до останньої, адже кожен розділ і розворот самодостатні. Проте, звісно, в оповіді є своя логіка, і вона розгортається двома траєкторіями.
- Першу змістову лінію можна уявити як лінію часу росту пшениці: за нею діти можуть простежити всі етапи становлення хліба з маленької зернини і аж до випеченої хлібини.
- Друга змістова лінія — це календарне коло свят: від Великодня до Різдва, а поміж ними — і жнива, і сватання, і весілля. За цим колом діти зможуть побачити, як хліб супроводжує українську родину і протягом року, і протягом усього життя.
Щоб опрацювати ці дві змістові лінії, об’єднайте учнів у дві групи і запропонуйте кожній дослідити саме свою часову лінію. Для цього дітям доведеться обрати ті частини книжки, що відповідають темі їхньої групи, прочитати ці сторінки і виконати завдання на аркушах.
Після роботи в групах діти презентують свої стрічки часу, щоб побачити циклічність процесів вирощування пшениці і річне коло календарно-обрядових традицій.
Чим для нас є хліб сьогодні?
У книжці є особливі розвороти про те, куди подорожує український хліб і якою ціною дається кожен урожай пшениці у роки війни. Є окремий розворот із назвами і зображеннями всього начиння, яке українці здавна використовували для замішування тіста та випікання хліба. На сторінці 36 є перелік найдавніших хлібних правил, проте, можливо, після прочитання книжки діти захочуть додати до них свої? Найцінніше буде, якщо діти вийдуть після уроку з усвідомленням, наскільки давніми і багатими є українські традиції хліба, і почуттям вдячності до тих, хто сьогодні вирощує і випікає хліб.
А для домашнього завдання запропонуйте дітям справжнє етнографічне дослідження: хай розпитають у батьків та бабусь і дідусів, які хлібні традиції є в їхній родині? Можливо, батьки пригадають свій весільний коровай? А бабуся поділиться давнім сімейним рецептом святкового пирога? Наголосіть, що інтерв’ю людей — одне з джерел інформації для дослідника, і записувати його слід за певними правилами:
- отримати дозвіл людини на інтерв’ювання;
- записати пряму мову людини точно і дослівно, не перекручувати слова того, у кого беруть інтерв’ю;
- презентуючи результати інтерв’ю, слід обов’язково вказати ім’я та інші факти про людину, наводячи її слова точно, використовуючи дослівні цитати.
І насамкінець, чому б усім класом не познайомитися зі шкільним кухарем, який щоранку пече свіжі ароматні булочки! Діти зможуть подякувати конкретній людині за хліб, а кухар поділиться своїм секретним інгредієнтом шкільних пухких смаколиків.
За даними порталу: osvitoria.media