Вивчаючи українську мову, ми часто стикаємося з цікавими фактами, зокрема, що дорадянські словники містять кілька варіантів назв для одних і тих самих понять, і це не завжди діалектизми.
Чи правильно казати “ведмідь” чи “медвідь”, пояснює мовознавець Андрій Шимановський.
Як правильно українською – ведмідь чи медвідь?
Чи доводилося вам плутатися між цими двома словами, сумніваючись, яке з них є правильним? Зазвичай вважається, що “ведмідь” – це літературна норма, а “медвідь” – росіянізм або діалектизм. Однак сучасні мовознавці доводять, що обидва слова є цілком правильними, тотожними, фіксуються у словниках та мають українське походження, відрізняючись лише етимологією.
Слово “медвідь” походить від праслов’янського *medvědь, утвореного з основ *medu (мед) та *ěd- (їсти), тобто “той, хто їсть мед” або “медоїд”. Це слово збереглося в топонімах (річка Медведів, населені пункти Медведівці, Медвежа, Межвежанка, Медведка, Медведеве, Медведівка, Медведен) та прізвищах (Медвідь, Медведик). Ці назви не є помилкою чи впливом російської мови, а мають давнє походження.
Звичне для нас “ведмідь” утворилося від тієї ж основи *medvědь, зазнавши фонетичних змін, або ж могло бути утворене поєднанням слів *vědati (знати) та *medu (мед), тобто “той, хто знає, де мед”, або “той, хто знається на меді”.
Обидва варіанти існують в українській мовній традиції, проте саме “ведмідь” закріпилося як літературна норма.
Словник української мови Бориса Грінченка та словник “Горох” фіксують слова “медвідь”, “медведик”, “ведмедиця” для позначення великого хижого ссавця родини ведмедевих з масивним тілом, вкритим густою шерстю.
Також, за асоціацією з твариною, словом “ведмідь” (або “медвідь”) можуть називати велику, сильну, масивну чи неповоротку людину.
Цікавий факт! Слово “ведмідь” також має значення, пов’язане з алкогольними напоями. Так називають суміш різних вин або суміш вина з чаєм чи кавою. Наприклад, в творі Івана Нечуя-Левицького є такий вислів: “– Як вип’ю цього ведмедя ще одну чарку, то .. так і піду по хаті гацати метелиці, ще й на одній нозі”.
Отже, не все, що нам здається суржиком, насправді ним є. Подібні пояснення, коли два слова є нормативними, можна знайти для пар “каток – ковзанка”, “фонтан – водограй”, “творог – сир”, “вареники – пироги”, “мука – борошно” та багатьох інших синонімів. Це чудово, що наша мова багата на вибір, і ми часто не робимо помилок, а просто не знаємо всіх нюансів.
В Україні ведмідь є найбільшим хижаком, що мешкає в Карпатах, на Волині та Поліссі. Милі кадри з фотопасток, зроблені наприкінці лютого, показали, що ведмеді в Карпатах вже прокинулися.
Важливо знати: “Медвідь” – це не суржик, а історична форма українського слова, яка просто не увійшла до сучасного літературного стандарту. Тепер ви про це знаєте.
За даними порталу: 24tv.ua