Мелітопольську журналістку Ірину Левченко засудили до 15 років колонії у справі про «шпигунство». Вирок ухвалив окупаційний Запорізький обласний суд.
Левченко працювала в журналістиці з 1981 року. Вона писала для заводських багатотиражок, мелітопольської районної газети «Новий день», а також була кореспонденткою обласних і всеукраїнських друкованих видань.
Окупанти викрали журналістку разом із чоловіком Олександром на початку травня 2023 року просто на вулиці в тимчасово окупованому Мелітополі. Подружжя на той момент уже кілька років перебувало на пенсії. Спочатку їх тримали разом у підвалах міста, а згодом розділили. За даними видання «Дівоче.медіа», на момент затримання в обох були проблеми зі здоров’ям, а сам факт викрадення росія офіційно не підтверджувала.
За версією окупаційного суду, після початку повномасштабного вторгнення Левченко залишилася в Мелітополі й не відмовилася від українського громадянства. У повідомленні суду зазначається: «Зв’язавшись через месенджер Telegram з мешканкою підконтрольної ЗСУ території, жінка погодилася сприяти спецслужбам України, передаючи відомості про місця розташування адміністративних будівель та співробітників органів влади РФ, маршрути пересування особового складу, військової техніки, озброєння ЗС РФ, інших військ та військових формувань на території Запорізької області».
За твердженням окупантів, у лютому 2023 року журналістка передала «відомості про державні міністерства та відомства РФ, зокрема силового блоку, з адресами та списками співробітників». Суд стверджує, що передання цих відомостей українській стороні могло призвести до вогневого ураження по розташуванню зазначених стратегічних об’єктів. За словами окупантів, жінка ці дані з пам’яті свого мобільного телефона не видаляла, аж доки її діяльність не «припинили» співробітники управління ФСБ у Запорізькій області.
Левченко визнали винною за статтею 276 Кримінального кодексу РФ — шпигунство, вчинене іноземним громадянином. Ім’я судді, що ухвалював вирок, невідоме: на відео з засідання, викладеному в телеграм-каналі окупаційного суду, його обличчя заблюрили.
Чоловіка журналістки, Олександра, звільнили з полону в серпні 2024 року, але паспорт, банківські картки та гроші, вилучені під час обшуку, йому не повернули. За весь час ув’язнення подружжю дозволили побачитися лише раз — під час прогулянки в СІЗО, поговорити їм не дали.
Саму Ірину Левченко за цей час неодноразово переводили: у липні 2025-го вона перебувала в СІЗО в Донецьку, наприкінці 2025-го її етапували до Сімферополя, у червні 2026-го — до Краснодара. Пізніше знову етапували до Донецька. За інформацією «РІА Південь», справу журналістки засекретили і навіть її адвокат не мав до неї повного доступу.
Нагадаємо, у серпні 2026 року виявилося, що досі невідомо, де перебуває журналіст Георгій Левченко, якого Росія засудила на 16 років колонії. У липні 2026 року RSF підтвердили, що полонені Росією журналісти Євгеній Ільченко та Анастасія Глуховська живі. У червні 2026 року Глуховська оголошувала голодування.