Драматургія ветеранів – правдива історія, закарбована одразу після подій 28.07.2026 13:00 Укрінформ
Сили територіальної оборони ЗСУ організували у Києві значне Свято дебютних п’єс ветеранів Фестиваль дебютних п’єс є масштабним заходом, який підсумовує завершення третього навчального курсу Театру Ветеранів, заснованого ТРО Медіа. Програма включає прем’єрні покази текстів, створених ветеранами та ветеранками російсько-українського конфлікту. На освітньому курсі майбутніх сценаристів знайомлять з основами професійної діяльності. Фінальним етапом є презентація ескізу постановки за написаною п’єсою. Початківець-драматург відчуває повну міру відповідальності – самостійно обирає режисера для читання та спільно з ним формує акторський склад, бере участь у репетиціях та впливає на кінцевий результат.
ТИМ, ХТО НАДАЄ НАМ ПІДТРИМКУ, ВИДНО: МИ ВІРИМО В ТЕ, ЩО РОБИМО
Третій Фестиваль дебютних п’єс відбувся у столиці України з 17 по 26 липня. Цього року він встановив новий рекорд – як за тривалістю фестивальних днів (вісім), так і за кількістю подій (близько тридцяти). У попередні роки (відколи він стартував у 2024 році) його тривалість була коротшою, а програма – більш стислою. Як видно, існує відгук, зацікавленість, але головне – це стабільність. «Ті, хто нас підтримує, бачать: ми віримо в те, що робимо. Зараз усе тримається на ентузіазмі та бажанні окремих людей робити щось на межі власних можливостей, і це робиться не формально, а тому, що ми щиро вважаємо це важливим», – підкреслив у коментарі Укрінформу співзасновник Театру Ветеранів, художній керівник освітнього курсу, військовослужбовець Максим Курочкін. Проєкт реалізується за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні Netherlands Embassy in Ukraine. Фестиваль проходить завдяки співпраці з Goethe-Institut Ukraine та фінансуванню в рамках Фонду стійкості.
Презентація ескізу вистави на Фестивалі перших пʼєс
ПЕРЕВАЖНО ВЕТЕРАНИ ПИШУТЬ ПРО НАЙБЛИЖЧЕ І НАЙБІЛЬШ БОЛЮЧЕ ДЛЯ НИХ – ДОСВІД, ОТРИМАНИЙ НА ВІЙНІ
Двадцять вісім подій фестивалю були розподілені на кілька категорій: перша категорія – читання за п’єсами випускників цьогорічного навчального курсу. Друга категорія – п’єси випускників-драматургів минулих років. Третя – п’єси військових, які наразі перебувають на службі, й не мали змоги долучитися до навчального процесу, але виявили бажання та написали п’єси. Також були представлені п’єси першого навчального набору у Львові, куратором якого була ветеранка Аліна Сарнацька. Важливо, що до фестивалю долучилися й досвідчені автори: першою подією Фестивалю став показ вистави «Лимони» за п’єсою ветерана Максима Девізорова, яку він поставив як режисер і в якій виступив як актор. Нову п’єсу «Tengo frio» («Мені холодно») представив і відомий автор-ветеран Валерій Пузік; у ній він майже документально відтворює обставини одного виходу з позиції, дії побратимів, їхні думки та переживання.
Максим Девізоров та Максим Курочкін під час Фестивалю перших пʼєс Перед написанням творів наставники не ставлять початківцям-драматургам жодних вимог щодо жанрів та тематики майбутніх п’єс; вони мають свободу писати про що завгодно. Однак, здебільшого, вони звертаються до найближчого та найболючішого для себе – досвіду, здобутого на війні. «Ми жодним чином не обмежуємо драматургів у виборі теми, виходячи з того, що не існує «правильного» способу написання п’єси. Проте, нам, безумовно, цікаво, щоб вони максимально задіювали власний досвід. Тому зазвичай вони пишуть про те, що пережили: травматичні моменти бойових дій, втрати, ключові рішення, момент вибору піти до війська. Ми зацікавлені в драматургії загалом, щоб ветерани ставали драматургами й писали. Тому це можуть бути як комедії, так і драми, абсурд, тексти з фантастичними елементами, і абсолютно документальні п’єси», – розповідає Максим Курочкін. Театр Ветеранів свідомо відходить від поширеної думки, що до появи літературних, драматургічних, художніх (а не документальних) творів про війну потрібна часова дистанція у десятки років. Люди неминуче повертатимуться до цієї теми знову і знову, але важливо зафіксувати її «по-живому», одразу після подій, щоб ніхто цю страшну правду не зміг перекрутити. «Коли ветеран зараз напише щось неправдиве, йому одразу про це скажуть! Це ж дивляться свідки тих самих подій – побратими і люди, які живуть одночасно з ними. Тобто ніхто вже не зможе сказати, що цього не було, чи було не так, розумієте? Ось цей момент є визначальним для нас. Я не думаю, що так багато у світі літератур і театрів працювали над цим, фіксуючи одразу після подій подібні речі», – наголошує Максим Курочкін.
Презентація ескізу вистави на Фестивалі перших пʼєс
МИ МРІЄМО, ЩОБ ВИСТАВИ ЗА П’ЄСАМИ ВЕТЕРАНІВ З’ЯВЛЯЛИСЯ В БАГАТЬОХ ТЕАТРАХ КИЄВА ТА УКРАЇНИ
Театр Ветеранів вже має власну історію та помітний слід на театральних радарах, тому звернення до режисерів по співпрацю не є великою проблемою. Проте, натхненникам фестивалю цікаво розбудити «мисливський інстинкт» у самих режисерах. А саме: оголошується відкритий конкурс, куди режисери подають заявки (цього року було близько 50 заявок на 28 подій фестивалю). Далі режисерам, які зацікавилися, надсилають тексти, і вони звертаються до конкретного драматурга з пропозиціями. Більше того, у драматурга є можливість вибрати з кількох режисерів, які ним одночасно зацікавилися. Існує практика, що якщо концепції двох режисерів дуже цікаві, то одна п’єса може отримати і дві різні режисерські інтерпретації. Зокрема, цього разу текст Олени Шацевої «Діяти за обставинами» ставили дві режисерки – Олена Щурська і Наталія Торжевська, кожна по-своєму, створивши зворушливу історію трьох жінок у місті, яке найближчим часом має опинитися під окупацією. Зазвичай фестивалі так не працюють, але Театр Ветеранів фокусується саме на драматурзії.
Презентація ескізу вистави на Фестивалі перших пʼєс
П’ЄСИ ВЕТЕРАНІВ ПОШИРЮЮТЬСЯ ПО ВСІЙ УКРАЇНІ, А ОСЕРЕДКИ ТЕАТРУ ВЕТЕРАНІВ ВЖЕ ІСНУЮТЬ У ЧЕРНІГОВІ ТА ЛЬВОВІ
Цього року відкриття Фестивалю та його заключна частина відбулися в Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки. Чи може це означати, що вистава когось із ветеранів-драматургів незабаром з’явиться на цій сцені? Військовослужбовці ТРО Медіа не виключають такої можливості, але говорити про це поки зарано. Театр Ветеранів мріє, щоб вистави за п’єсами ветеранів з’являлися на багатьох театральних майданчиках Києва та України. І вони справді поступово з’являються. Зокрема, випускниця першого освітнього курсу для ветеранів Аліна Сарнацька одразу під час Першого Фестивалю дебютних п’єс отримала лист про намір поставити виставу за її п’єсою «Баланс» від Національного драматичного театру імені Марії Заньковецької у Львові. І це сталося! Також за цю п’єсу Аліну було визнано «Найкращою драматургинею року» ІІ Київського рейтингу Укрінформу «Театральний інфобум». Відтоді вона написала ще дев’ять п’єс, і на цьому фестивалі глядачі побачили ескіз її вистави «Маленькі таємниці Вікторії» у режисурі Вікторії Білан. У 2026 році драматургиня започаткувала та реалізувала перший львівський освітній курс Театру Ветеранів, результати якого були представлені тут (Мар’яна Чорномиргін «Поплач, або звари борщу», Андрій Тераз «Випадок у торакальному відділенні», Дмитро Ільїн «Переживака», Марта Шийко «Жінка з холодильником»). За п’єсою «Вийти за межу» Наталі Зарицької (представленою на Другому фестивалі) була поставлена вистава, з якою Театр Ветеранів здійснив свої перші гастролі за кордоном – до Чехії. За п’єсою випускника-драматурга Сергія Іванова «На підвал!» була поставлена вистава в Херсонському театрі імені Миколи Куліша та на сцені в Миколаєві. А виставу за п’єсою «П’єса 22, або Шлях героя» Володимира Туки ставили Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені М. Куліша та Національна оперета України. Він також не зупинився на першому успіху і на Третьому фестивалі, за його п’єсою показали виставу «Апельсин» у режисурі Катерини Вишні Вишневої. Тобто, твори драматургів-випускників поширюються по всій Україні, а регіональні осередки Театру Ветеранів уже з’явилися в Чернігові та Львові.
Максим Девізоров та Катерина Вишня Вишнева під час Фестивалю перших пʼєс
ВАЖЛИВО, ЩОБ ЯКОМОГА БІЛЬШЕ АКТОРІВ БРАЛИ УЧАСТЬ У ЧИТАННЯХ ТА ПІДТРИМУВАЛИ ТВОРЧІСТЬ ВЕТЕРАНІВ
Щодо акторів, задіяних у фестивальних заходах, то на рівні філософії, натхненникам проєкту важливо, щоб їх було якомога більше, щоб вони активно долучалися і підтримували цей рух. «Наш Фестиваль прагне бути відкритою платформою для акторів, щоб якомога більше людей познайомилося з творчістю ветеранів, щоб навколо читань формувалися нові акторсько-режисерські колективи. Протягом року до нас звертаються військовослужбовці та ветерани, які не планують писати, але хочуть спробувати себе в акторстві, чи повернутися до акторської професії після поранення. Для них це стає елементом реабілітації, відновлення в професії. Наприклад, після дуже важких поранень та контузії актор Андрій Валенський взяв участь у читанні п’єси Геннадія Удовенкова «Весна». Повертаючись до тематики, тут можна додати, що перша п’єса Удовенка була про його важке поранення в бою, а от «Весна» – вже про його дитинство, про момент, що врятував його, коли знайшлася людина, яка почала давати книги хлопчику з проблемної сім’ї», – розповів Максим Курочкін.
Презентація ескізу вистави на Фестивалі перших пʼєс За його словами, у планах Театру Ветеранів започаткувати та видати серію збірок п’єс ветеранів, адже за три фестивалі їх уже зібралося досить багато. «Нас цікавить, щоб Фестиваль був самодостатньою системою, і незалежно від того, хто б це робив, він робив це етично, екологічно, правильно і з користю для ветеранів і для суспільства. Ми зацікавлені, щоб ветерани-драматурги – випускники освітніх курсів Театру Ветеранів продовжували писати п’єси, набували досвіду взаємодії з людьми та викликами театру. Це не замінить багаторічної практики, але підготує до основних типових ситуацій. Наш пріоритет – не шоу, а користь для автора та творчої команди», – резюмував Максим Курочкін.
Презентація ескізу вистави на Фестивалі перших пʼєс Насправді цей унікальний Фестиваль – це не просто двадцять вісім цікавих дебютних п’єс від ветеранів та військових, це двадцять вісім доль, у які вплетені сотні, тисячі й мільйони збережених життів, за які вони воювали. Це новітня історія України, гірка, але правдива. Це гумор крізь сльози, це надія, попри темряву, це людяність у нелюдських умовах, це сила людського духу й любові. Зрештою, це важливий досвід авторів, завдяки якому життя продовжується. І якщо на початковому етапі їм потрібен невеликий аванс глядацької довіри, то згодом вони повернуть його на театральні сцени України талановитими, впевненими, яскравими текстами, яким ми аплодуватимемо стоячи.
Фото надані ТРО Медіа
Фестиваль Культура Театр Ветерани війни Війна з Росією