Вкрадені шедеври, відновлені в репродукціях 14.05.2026 17:54 Укрінформ Очільники МЗС України та Херсонського художнього музею нагадують про мародерство з боку Росії
Нещодавно презентували другу експозицію, де представлено колекцію Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка, вивезену російськими загарбниками, у вигляді високоякісних репродукцій. Цього разу виставку організували у стінах Міністерства закордонних справ України. Метою є постійне привернення уваги міжнародної спільноти в Києві до воєнних злочинів, які держава-агресор скоює, зокрема, у сфері української культурної спадщини.
Міністр закордонних справ Андрій Сибіга підкреслює, що Москва цинічно використовує гасло “мистецтво поза політикою”, щоб нав’язувати власні наративи та просувати свою версію реальності, одночасно щодня знищуючи мирне населення нашої країни. “Ми наполегливо доносимо цю інформацію до наших партнерів, відкриваючи очі тим, хто ще не усвідомив, що за цим “нейтралітетом” ховається реальний інструмент агресії”, – зазначив глава зовнішньополітичного відомства.
Агентство “Укрінформ” відвідало відкриття виставкового проєкту “Повернення пам’яті. Викрадене мистецтво, збережене в музейних артпринтах. Херсонська колекція”. Ми розповідаємо про 30 картин, відібраних для нагадування про незаконне вивезення восени 2022 року, в останні дні тимчасової російської окупації Херсона, 10 785 одиниць зберігання з обласного художнього музею. Тоді цінні експонати вивозили вантажівками.
Варто зазначити, що ще один проєкт, “Херсон: НЕ/вкрадене. Штудії та омажі”, який акцентує увагу на колекції Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка (щодо міжнародного розшуку якої займається Інтерпол і про яку детально інформувало наше агентство), наразі експонується в Канаді, у місті Торонто.
КАРТИНИ ЯК СЛІДОВА БАЗА ЗЛОЧИНІВ, СКОЄНИХ РОСІЄЮ
Директорка Херсонського художнього музею Аліна Доценко в центрі
Протягом п’ятого року повномасштабної російсько-української війни повернення викраденої музейної спадщини та притягнення до відповідальності військових злочинців за таке мародерство залишаються пріоритетними завданнями для нашої держави, поряд з іншими нагальними питаннями. Ці взаємопов’язані аспекти, жоден з яких не може бути відкладений, зараз візуально представлені в будівлі МЗС України: на першому поверсі відвідувачів зустрічає виставка сучасних українських оборонних розробок, а на шостому – Указ “Про ратифікацію Конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту та Протоколу до цієї Конвенції”, датований 9 січня 1957 року, та експозиція про картини з Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка, викрадені РФ у 2022 році.
Херсонський художній музей. Фото зі сторінки закладу у Facebook
Нагадаємо, тимчасова російська окупація Херсона тривала з 2 березня по 11 листопада 2022 року. Декілька співробітників Художнього обласного музею зуміли створити для окупантів фальшиве враження, що в приміщенні немає експонатів, оскільки офіційно в закладі проводився ремонт. Однак 19 липня окупанти захопили музей, а за два тижні до деокупації російські поплічники почали вивозити цінності, прикриваючи цей злочин під виглядом “евакуації”.
У тих умовах не було жодного шансу врятувати музейну колекцію, як зазначає перший заступник голови Херсонської обласної ради Юрій Соболевський, який весь час перебував під тимчасовою окупацією. “Росіяни з самого початку взяли під свій контроль обласний музей. Я переконаний, що вони заздалегідь планували вивезення цих культурних цінностей. На жаль, мала місце зрада з боку однієї з працівниць іншого закладу. Росіяни, мов сарана, п’ять днів вивозили музейні експонати вантажівками”.
Юрій Соболевський
Юрій Соболевський згадує, що з перших днів після деокупації міста українськими захисниками, у Херсонському обласному художньому музеї імені Олексія Шовкуненка перебувала його директорка Аліна Доценко. Пан Юрій розповідає: “Ще навіть не встигли організувати розмінування музею, а пані Аліна вже була там. Коли я тоді приїжджав до неї, то тримав її за руку і просив: “Будь ласка, дайте саперам виконати свою роботу”, адже росіяни залишили в місті багато підступних пасток, подвійних мінувань”.
Аліна Доценко зазначає, що виставковий проєкт “Повернення пам’яті. Викрадене мистецтво, збережене в музейних артпринтах. Херсонська колекція” чітко ідентифікує Росію, країну-агресора, як злодія світового масштабу. Кожен артпринт слугує нагадуванням про тимчасово “порожнє місце” у музеї південного українського міста, яке продовжують обстрілювати російські війська. Водночас ліцензовані репродукції є доказами у справах про культурний геноцид. “Фізично ці твори все ще перебувають у руках ворога, але завдяки мистецьким проєктам ми вже зараз повертаємо їх у публічний простір в Україні та за кордоном”, – коментує Аліна Доценко.
Мар’яна Беца в центрі
Заступниця міністра закордонних справ України Мар’яна Беца на відкритті виставки в МЗС зазначила, що в умовах знищення ворогом нашої ідентичності питання збереження культурної спадщини є надзвичайно важливим. За словами посадовиці, вивезення музейних цінностей є не лише варварською атакою на українську культуру, а й воєнними злочинами, які документуються для подальшого передання матеріалів до міжнародних судових інстанцій. Вже існує низка проваджень у Міжнародному кримінальному суді, Міжнародному суді ООН. Також створюється Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України. “Дуже сподіваємося, що такі злочини Росії також стануть частиною доказової бази, яка ляже в основу проваджень проти Росії”, – зазначила Мар’яна Беца.
ТВОРИ ПИМОНЕНКА, ЗАРЕЦЬКОГО, АЙВАЗОВСЬКОГО ТА КАРТИНА, ВРЯТОВАНА ВІД НАЦИСТІВ
«Великодня заутреня» Миколи Пимоненка. Артпринт
Проєкт “Повернення пам’яті. Викрадене мистецтво в музейних артпринтах. Херсонська колекція” створено Херсонським обласним художнім музеєм спільно з мистецькою платформою Vivid Fusion. Загалом виставка презентує 30 картин. Серед найвідоміших та найвпізнаваніших представлено варіанти “Колядок” та “Великодньої заутрені” Миколи Пимоненка (1862–1912), який свого часу виставляв свої роботи в Мюнхені, Парижі, Берліні, Лондоні. Його картину “Гопак” придбав Лувр, а “Вихід з церкви у Страсний четвер” – музей у Мюнхені. Митець був членом Паризької інтернаціональної спілки мистецтв і літератури.
Єдиний твір Віктора Зарецького (1925–1990), який належав до колекції Херсонського художнього музею, – “Українка Ганна Струк”. Після вбивства дружини художника, мисткині-правозахисниці Алли Горської у 1970 році, на його творчість також протягом кількох десятиліть було накладено табу. Свою україноцентричну позицію шістдесятника митець зафіксував вже у назві роботи. Мистецтвознавці вважають, що вона створена, найімовірніше, на початку 1970-х років. У трактуванні образу відчувається вплив монументалізму, що походить від традицій українського та європейського модерну – стилю, який вивчав Віктор Зарецький і яким захоплювався. Художник створив узагальнений образ українки, підкреслюючи її глибоку красу.
Учасники відкриття виставки у МЗС України
Ще одним центральним образом виставки є “Портрет дівчини у вишитому вбранні” Михайла Брянського (1830–1908). Художник, народжений у Києві, зобразив на картині, за оцінками етнографів, вбрання Київщини або південного регіону України. Багата вишивка з цієї картини Михайла Брянського надихала на творчість мешканців тимчасово окупованого Росією Херсона та за його межами, навіть за кордоном, у 2022 році та наступні роки повномасштабної війни. Репліки створених вишиванок стали вираженням підтримки музею та всіх українців у часи складних випробувань збройною агресією РФ.
Карпатську природу на виставці представляють роботи Леоніда Чичкана (1911–1977), професора Київського художнього інституту. Портретне зображення “Василина” – це жінка в традиційному гуцульському вбранні. Художник віртуозно використав широкі, енергійні пастозні мазки, що створили експресію та динамізм образу. А “Вечір у Карпатах” зображує панораму українських гір під час заходу сонця.
Виставковий проєкт у МЗС України
Одним із найвідоміших українських художників кінця XIX – початку XX століття був Сергій Васильківський (1854–1917). Він починав свій творчий шлях у Харкові, добре співав і грав на бандурі. З юних років захоплювався українською історією. Деякий час проживав у Франції та подорожував Європою. Російські окупанти викрали з Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка картину “Козаки в степу” Сергія Васильківського. Художник зобразив постаті двох вершників на тлі квітучого південноукраїнського степу, вкритого скіфськими курганами. А вдалині, на обрії, – ніжно-блакитний Дніпро…
Чекає на повернення до стін Херсонського художнього музею і картина-реліквія “Пізня осінь” художника Михайла Холодовського (1855–1926), який жив і працював на Полтавщині поблизу Лубен. Цей твір надійшов до Херсонського музею старожитностей ще у 1912 році. Під час нацистської окупації Херсона у ході Другої світової війни музей було майже знищено, а художні роботи з нього вивезли до Німеччини та Румунії. “Пізню осінь” тоді врятував для міста учень Олександра Мурашка і Федора Кричевського – художник Георгій Курнаков (1887–1977), уродженець Маріуполя.
Українське мистецтво зміцнює свою суб’єктність
Серед творів, вкрадених російськими мародерами в Херсоні, також роботи одного з найкращих мариністів Івана Айвазовського (1817–1900); Руфіна Судковського (1850–1885), якому пророкували не меншу славу, проте його життєвий шлях обірвав тиф; а також приятеля Тараса Шевченка Костянтина Трутовського (1826–1893); вихованця Київської художньої школи Миколи Мурашка Костянтина Крижицького (1856–1911), якого, ймовірно, за небажання повністю асимілюватися в імперській столиці називали “впертим хохлом”.
Також до виставки “Повернення пам’яті. Викрадене мистецтво в музейних артпринтах. Херсонська колекція” додали іконопис із колекції музею. Одна з ікон Богоматері з Чернігівщини має назву “Утамуй мої печалі”. На тричастинній іконі центральним є дуже популярний в Україні з XIV століття святий Георгій, який пронизує дракона, що є уособленням зла.
Працівники музею сподіваються, що з часом вдасться притягнути до відповідальності російських воєнних злочинців за всі їхні дії в Україні, зокрема й за розкрадання музеїв. І вірять, що згодом зможуть повернути викрадені твори. Хоча всі розуміють, що цей шлях, який вимагає багато кроків, може бути тривалим.
Валентина Самченко, м. Київ
Фото Олександра Клименка
Культура Музей МЗС Виставка Агресія РФ Художник Сибіга