29.06.2026
Олеся Бойко
Поділитися
Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter
Книжковий ринок України все частіше звертає увагу на переклад та видання ЛГБТК+ літератури, проте кількість творів про лесбійський досвід помітно поступається книжкам, що фокусуються на гей-тематиці, а жоден із них поки не досяг статусу бестселера. Кінець червня – це час Прайду, коли відзначають внесок ЛГБТК+ спільноти в культуру та суспільство. З цієї нагоди «Читомо» поспілкувалося з чотирма видавництвами — «Основи», «Видавництво», «Лабораторія» та новостворене «Інша Book» — щоб з’ясувати причини такої ситуації, хто насправді купує книги на ЛГБТК+ тематику, чи існують українські автори, які пишуть про це, і чи очікуються зміни в майбутньому.Усвідомлена стратегія чи просто якісні твори: чотири підходи до ЛГБТК+ тематики
Керівник видавництва «Основи» Андрій Вишневський зазначає, що в їхньому видавництві немає специфічної редакційної політики щодо ЛГБТК+ тематики. Натомість, вони керуються загальним принципом видання якісних книг, серед яких опиняються й ті, що відповідають цій категорії.
«Ми переконані, що включення таких книг до нашого каталогу розширює читацькі горизонти, що й є нашою головною метою. Було б дивно ігнорувати такий значний спектр людського досвіду» — зауважує директор видавництва «Основи»
Він додає, що поняття «ЛГБТ-література» може охоплювати ширший спектр, ніж лише художня проза з квір-персонажами. Прикладом є видання «Сексуальне дисиденство. Від Авґустина до Вайлда, від Фройда до Фуко» Джонатана Долімора, що вийшло у «Основах» у 2004 році. Автор аналізує все, що виходить за рамки гетеронормативності. Вишневський нагадує, що на момент виходу книги в Україні було небагато відвертих розмов про ЛГБТ-спільноту, тому, на його думку, «Основи» заслужено вважаються одними з піонерів у видаданні фундаментальної ЛГБТ-літератури.
Співзасновниця «Видавництва» Лілія Омельяненко описує підхід видавництва як свідомий та послідовний з моменту його заснування. «Цього травня нам виповнилося 10 років, і ми з гордістю просуваємо себе під гаслом “10 років квірних книжок”. Ще до заснування видавництва ми з Іллею Стронґовським випускали благодійні листівки, частина з яких містила квірні зображення та була створена ЛҐБТ+ авторами», — розповідає вона, додаючи, що видавництво двічі отримувало нагороду KyivPride Award у номінації «ЛГБТКІ+ френдлі бізнес», що є важливою частиною його ідентичності.
Дебютна книга видавництва, «Бути мною» Анни Хьоґлунд, також стосувалася цієї тематики. «Видавництву» належить і перша українська дитяча книга, де згадується одностатева родина — «Майя та її мами» Лариси Денисенко та Маші Фої.
«Цього травня нам виповнилося 10 років, і ми з гордістю просуваємо себе під гаслом “10 років квірних книжок”. Ми одні з перших, хто почав послідовно видавати ЛҐБТ+ книги та комікси. Ми свідомо й наполегливо знайомимо українських читачів з найважливішими творами на цю тему в різних жанрах», — зазначає Омельяненко, додаючи, що видавництво двічі нагороджувалося KyivPride Award у номінації «ЛГБТКІ+ френдлі бізнес», що є суттєвим аспектом його ідентичності.
У «Лабораторії» пояснюють: «Ми свідомо підтримуємо право різних голосів та досвідів бути представленими в літературі, зокрема й ЛГБТ-спільноти. Ми віримо, що книги мають допомагати бачити складність та різноманіття людського досвіду». Водночас, наголошують у видавництві, тематика не є вирішальним критерієм при виданні книги: «Кожен проєкт ми розглядаємо індивідуально, оцінюючи насамперед якість тексту, силу історії, значущість порушених тем та те, наскільки книга може резонувати з українськими читачами».
Натомість «Інша Book» — єдине з опитаних видавництв, яке від самого початку зосереджується виключно на квір-літературі. Представниця видавництва Вікторія Попадюк розповіла: «Ідея виникла давно і була зумовлена бажанням бачити більше квір-досвідів в українській літературі. Адже ще нещодавно український ринок не міг запропонувати багато варіантів з якісною репрезентацією ЛГБТК+. Значним стимулом стало моторошне усвідомлення того, що росія намагається знищити українську ідентичність та мову. Це призвело до розуміння того, наскільки цінною є можливість не просто говорити від імені спільноти, а й робити це рідною мовою. Ми прагнули максимально використати цю можливість». Безпосереднім поштовхом до заснування видавництва Вікторія називає знайомство з творчістю Маї Кобабе та бажання побачити її роботи в українському перекладі.
Вікторія формулює місію «Інша Book» так: Надати можливість авторам та авторочкам, які належать до ЛГБТК+-спільноти, висловлюватися від себе і про себе.
«Ми прагнемо, щоб український читач через літературу мав можливість пізнати та зрозуміти квір-людей, аби зменшити ворожість та упереджене ставлення до ЛГБТК+-спільноти» — зазначає Вікторія.
Щодо того, яких голосів досі не вистачає на українському ринку, Вікторія зауважує: «Наразі ринок, безумовно, поповнився книгами з ЛГБТК+-тематикою, проте переважна більшість – це BL (Boys’ Love, книги про кохання між чоловіками/хлопцями), дещо менше – GL (Girls’ Love, тобто історії про романтичні або сексуальні стосунки між жінками/дівчатами), але ж квір-досвіди цим не обмежуються. Навіть не беруся стверджувати, що ми охопимо все, проте плануємо зробити певний внесок у якісну квір-репрезентацію».
Скільки ЛГБТ-книжок виходить зараз і які плани у видавництв
«Видавництво» надало конкретну статистику за останні роки: у 2024 році квір-тематика склала 13 назв із 41 виданої книги, у 2025 році — 6 із 21, у 2026 році — вже 7 із 19. «До кінця року ми маємо певні сподівання на ще декілька, але в поточних умовах загадувати наперед — справа невдячна», — зазначає Омельяненко. На 2027 рік видавництво планує зберегти пропорцію, щоб 25–30% виданого становила саме квірна література та комікси.
«Основи» перелічують нещодавні видання: у 2025 році вийшов «Доктор Серафікус» В. Домонтовича з ґрунтовним літературознавчим дослідженням та інтерв’ю зі Сьюзен Зонтаґ від Дж. Котта для журналу Rolling Stone — обидві книги містять квір-тематику. 1 червня видавництво розпочало передпродаж роману «Моріс» Е. М. Форстера — класики британської літератури про героя, який усвідомлює власну гомосексуальність; сам Форстер також належав до ЛГБТ-спільноти і жив в едвардіанській Англії. «“Основи” вперше видають українською мовою в перекладі Ярослави Стріхи усі шість його романів», — зазначає Вишневський.
«Основи» також анонсували роботу над книгою бісексуальної авторки Роксан Ґей «Голод», де вона окремо розповідає про свої стосунки з жінками, а в кількох оповіданнях нещодавно анонсованої «Ностальгії» Мірчі Кертереску є ЛГБТК+ теми. «З наших найближчих планів ЛГБТ-тематика буде присутня в щоденниках Сьюзен Зонтаґ і ще в мінімум трьох художніх книжках, щодо яких поки збережемо інтригу», — каже Вишневський.
«Лабораторія» повідомляє, що з початку 2023 року видала понад 10 книг, у яких ЛГБТ-тематика є центральною або важливою складовою, і планує нові проєкти в цьому напрямку на 2026 рік.
«Інша Book» наразі має у продажу два видання — «Мистецтво ділитися особистим» Еріка Шварца та «Гендерквір» Маї Кобабе. За словами Вікторії Попадюк, видавництво свідомо не розпорошується на багато проєктів одночасно. Одним із двох перших проєктів «Інша Book» стали графічні мемуари «Гендерквір» Маї Кобабе — книга, яка в США потрапила до списків заборонених видань ще до того, як вийшла українською.
Щодо «Гендерквір», Вікторія відзначає, що це чудова репрезентація небінарних та асексуальних людей, «буквально посібник для тих, хто прагне краще зрозуміти людей з такою ідентичністю». Перекладом видавництво також прагнуло перевірити, як принципи небінарного мовлення вписуються в українську мову: «Передати небінарність мовлення в українській мові було непросто, адже ми одні з перших, хто поставив собі таке завдання». Інформацію команда брала з відкритих джерел і власного досвіду, а також консультувалася з редакторкою Альоною Грузіною від «Гендер в деталях».
«Графічний роман дійсно провокативний, і ми навіть зіткнулися з труднощами на етапі друку — отримали категоричні відмови у співпраці від кількох друкарень або вимоги цензурувати певні моменти», — розповідає видавчиня. Попри це, українське видання вийшло в незмінному вигляді, це була одна з вимог самої Маї Кобабе та правовласників.
Чому книжок про геїв більше, ніж про лесбійок: «проста математика»
Усі опитані видавництва визнають існування дисбалансу на книжковому ринку. Розбіжності стосуються лише того, наскільки суттєвим вони його вважають.
Андрій Вишневський пов’язує це з гендерним складом читацької аудиторії: «Не секрет, що переважно читацька аудиторія – це жінки, і в романах з гей-тематикою вони можуть шукати альтернативні форми вираження маскулінності, на противагу типовій, а часто й токсичній, яка часто репрезентована в класичній літературі, як, приміром, у “Біжи, Кролику” Джона Апдайка».
Лілія Омельяненко зазначає: «Якщо вірити дослідженням на цю тему, то основною аудиторією читачів творів на гейську тематику є гетеросексуальні жінки. Сапфічну літературу натомість читають переважно гомосексуальні та бісексуальні жінки, які становлять незначний відсоток аудиторії. Гадаємо, тут діє проста математика».
Водночас вона наголошує, що видавництву важливо розширювати спектр репрезентації загалом, а не лише в межах усталеної бінарності: «Нам як видавництву важливо показувати якомога більше проявів сексуальності та типів гендеру, репрезентація дуже важлива. Тому нам хотілося б, щоб українською з’являлося все більше творів з асексуальною, демісексуальною, пансексуальною тематикою. Щоб у них були небінарні та трансгендерні персонажі, і щоб у творах не боялися порушувати питання, важливі українським читачам, хай скільком з них ці теми відгукнуться».
Цифри продажів цей розрив лише підтверджують. «Жодна з виданих нами книг цієї тематики не стала бестселером. Це стосується як українських видань (“Анна, яку я кохала”), так і перекладних (“Блакитний теплий колір”). Водночас усі видані нами твори на гейську тематику завжди продавалися активніше, а частина з них є нашими бестселерами та лонгселерами (твори Еліс Осман та “Майже хороші хлопці” Дар’ї Чайки)», — констатує Омельяненко.
Лесбійська класика, яку хочуть перекласти, але бояться назвати
На прохання назвати культові лесбійські романи, яких досі немає українською, Лілія Омельяненко згадала такі книги: Fingersmith та Tipping the Velvet Сари Вотерс, Kissing the Witch Емми Доног’ю, A Sweet Sting of Salt Роуз Сазерленд, The Safekeep Яель ван дер Вауден, No Shelter but the Stars Вірджинії Блек, The Invocations Крістал Сазерленд, Carrion Saints (Hiyodori), Touchwood Карін Каллмейкер, Chain-Gang All-Stars Нани Кваме Аджей-Бреньяґа.
«Ми свідомо оминули комікси та дещо з неангломовної літератури, щоб залишити простір і для себе», — пояснює вона. А називати конкретні відсутні тайтли, за її словами, означає допомагати конкурентам: «На щастя, найкультовіші твори сапфічної тематики вже є або в нас, або в наших колег по ринку. Щойно ми назвемо відсутні, права на них миттєво будуть куплені».
Конкретні назви для перекладу видавництво має, але також поки не розголошує: «До поточного року у нас був чіткий план, які закордонні видання нас цікавлять для перекладу українською. На жаль, усі процеси, що відбуваються на нашому ринку з його переформатуванням під потреби великих видавництв, не дають нам змоги й далі активно купувати права на цінні для нас твори».
«Основи» також не розкривають конкретні назви, які розглядають для перекладу: «У нас є ідеї щодо романів, де присутнє лесбійське кохання, але конкретні назви поки що не будемо розкривати, оскільки ведуться переговори».
«Лабораторія» вже реалізувала частину таких планів: видавництво випустило «Засмагу» Хлої Мішель Говарт та «Відьму і вампірку» Франчески Флорес — це книги з лесбійським сюжетом.
Хто читає ЛГБТ-книжки: попит у соцмережах і попит у касі
Андрій Вишневський описує аудиторію без деталізації за статтю: «Це як жінки, так і чоловіки, попит на такі книги є».
«Видавництво» не веде детальної аналітики по кожному замовленню: «На жаль, ми не володіємо достатніми аналітичними ресурсами для того, щоб відстежувати конкретику по кожному зробленому замовленню. Але більшість наших покупців — це підлітки та жінки, 14-45 років. Все інше ми можемо тільки вгадувати».
У «Лабораторії» наводять приклад роботи лояльності до бренду видавництва: «Ми помічаємо, що читачі ЛГБТ-літератури часто повертаються, знаючи позицію та портфель видавництва. Це добре видно на прикладі книг Філіпа Бессона: читачі, яким сподобалася перша книга, передзамовляють наступні вже на його ім’я».
Щодо прямого запиту саме на лесбійську літературу — відповіді різняться. «Основи» кажуть, що отримали кілька запитів від їхніх читачок протягом останніх двох років.
У «Лабораторії» зазначають: «В опитуванні читачів, яке ми проводили наприкінці минулого року, одним із питань було: які книги вони хотіли б бачити у нашому видавництві. Серед відповідей регулярно згадувалася квір-література — переважно від тих, хто вже читав наші попередні книги з ЛГБТ-тематикою і хоче більше, довіряючи нашому вибору. Лесбійська література як окремий запит не виділялася, проте загальний інтерес до квір-тематики був відчутним».
«Видавництво» говорить про розрив між запитами в соціальних мережах і реальним попитом на книги: «Якщо стежити за активністю в соціальних мережах видавництва, то справді багато прохань про видання як конкретних сапфічних книг, або побажань більшої їх кількості загалом. Але фактичні продажі і попит на сапфічні видання показують нам зовсім іншу картину».
Рукописи українських авторів і чому лесбійських сюжетів серед них майже немає
«Просто зараз ми працюємо над книгою української авторки, де присутня лінія стосунків між двома жінками», — каже Андрій Вишневський.
У «Видавництві» розповідають: «Наша редакція рукописів щомісяця опрацьовує 50-70 творів, що надсилаються на нашу адресу. На жаль, частка квірних творів серед надісланих мінімальна, а оскільки пропорція відбору рукописів до друку складає 1 до 100, вибирати практично нема з чого». Водночас Омельяненко зазначає, що інтерес до квірних ліній проявляють вже видані видавництвом автори: «Завдяки цьому ми можемо сказати, що в нашому портфелі такі твори продовжують з’являтися. Технічно ці квірні лінії частіше зосереджені на сапфічній тематиці».
«Лабораторія» повідомляє, що рукописи з ЛГБТК+ персонажами чи лесбійськими сюжетними лініями надходять час від часу і проходять звичний редакційний процес: «Під час ухвалення рішення ми насамперед оцінюємо якість тексту, його літературну майстерність, цілісність історії та потенціал для читачів, а не саму тематику чи ідентичність персонажів».
«Основи» наголошують на готовності приймати такі тексти: «Ми готові видавати твори з ЛГБТ-тематикою, якщо текст добре написаний і має художню чи академічну цінність». У «Видавництві» підкреслюють: «Український ринок наразі повністю готовий до видання творів будь-якої тематики, якщо запропоновані тексти мають високий художній рівень. Більше того, ми бачимо, що українські видавці мають значний інтерес до видання будь-яких творів популярних жанрів, якщо вони написані українськими авторами. В поточних ринкових пропозиціях вистачає як загальної квір-репрезентації, так, зокрема, і сапфічної, і якби таких творів належної якості побільшало, можна впевнено сказати, що всі вони були б видані. Скільки з них здатні знайти свого читача, питання відкрите».
Бойкоти, цензура та погрози: з якими ризиками стикаються видавці
Андрій Вишневський зазначає, що видавництво ніколи не стикалося з бойкотами, відмовами від розповсюдження чи тиском через ЛГБТ-книги.
У «Лабораторії» говорять лише про поодинокі випадки: «Трапляються поодинокі негативні коментарі — на сайті та в соціальних мережах. Зазвичай читачі просять чітко позначати наявність ЛГБТ-лінії в анотації та описі книги».
Найгостріший приклад — випадок «Видавництва» з книгою «Майя та її мами» Лариси Денисенко та Маші Фої, першою книгою в українській дитячій літературі, де згадується одностатева родина. За словами Омельяненко, це видання «стало одночасно і першим кейсом в історії України, коли через його видання авторка та видавці протягом пів року отримували погрози життю і були змушені скасувати презентацію на Форумі Видавців з міркувань безпеки».
«Інша Book» зіткнулася з тиском вже на етапі друку «Гендерквіру»: кілька друкарень відмовлялися від співпраці або вимагали цензурувати окремі моменти.
Як просувають ЛГБТ-книжки: кольори прапора на палітурках та охорона на презентаціях
«Основи» поєднують стандартні канали розповсюдження з нестандартною промоцією: «Усі наші книги ми просуваємо в соціальних мережах, на офлайн-заходах, у медіа, у колаборації з книжковими блогерами. Часом вигадуємо дотепні ходи. Наприклад, колір палітурок шести романів Форстера відповідає кольорам ЛГБТ-прапора».
У «Видавництві» наголошують: «Оскільки ця тема досі залишається викличною і дражливою для українського суспільства, нам завжди доводилося докладати додаткових зусиль для просування такої літератури та коміксів».
Серед прикладів — «самовірусна реклама на сітілайтах для просування небінарного автора Жуля Маро “Блакитний теплий колір”» та презентації творів українських авторок Павли Вільної, Дар’ї Чайки, Аліни Сарнацької, які довелося охороняти.
«Лабораторія» окремо позначає ЛГБТК+ лінію в матеріалах для блогерів, щоб допомогти зорієнтувати тих, для кого це важливо: «ЛГБТ-елементи нерідко стають вирішальним чинником при виборі книги. Так, серед інфлюенсерів є чимало тих, хто цілеспрямовано шукає такі історії. Надсилаючи новинки на огляди, ми окремо зазначаємо наявність ЛГБТ-лінії — щоб допомогти блогерам зорієнтуватися і додатково зацікавити тих, для кого це важливо».
Чи зрівняється лесбійська література за популярністю з гей-літературою?
Андрій Вишневський наголошує радше на змінах у публічному діалозі про ЛГБТК+: «Для початку про це треба більше відкрито говорити, наприклад, звернувшись до видавців з такими питаннями. Це заслуговує на повагу і вдячність».
Лілія Омельяненко натомість не бачить підстав для рівноцінної репрезентації в принципі. На її думку, причина полягає в нерівній комерційній підтримці з боку аудиторії: «З нашого десятирічного досвіду у виданні, зокрема, і квірліту, ми не бачимо підстав для рівноцінної репрезентації різних ЛҐБТІК+. У відсотковому відношенні ці групи надто різняться в суспільній свідомості для того, щоб їм приділялася рівноцінна увага. Відсутність рівноцінної уваги веде до різниці в рівні запитів на твори про конкретні меншини. Допоки гетероцисгендерна аудиторія не почне комерційно підтримувати сапфічну літературу в тих масштабах, в яких вона підтримує твори з гейською тематикою, шансів на рівноцінне місце перша не має».