Херсонщина має свою унікальну мовну особливість – місцеві жителі зберегли чимало слів, які можуть здивувати мешканців інших регіонів України. У їхньому мовленні можна почути незвичні назви овочів, предметів побуту, природних явищ і навіть людей.
Про слова, що походять з південних степів України, які ви, можливо, ще не чули, розповідаємо з посиланням на мовознавця Андрія Шимановського.
Чим особливе мовлення Херсонщини?
Мовознавці називають місцеву говірку Херсонщини “степовою”. Вона належить до південно-східного наріччя української мови. Її формування пов’язане з активним заселенням півдня України у XVII–XVIII століттях, коли тут перетиналися мовні традиції різних переселенців.
Степова говірка має характерні вимовні, граматичні та словникові особливості. Наприклад, місцеві жителі можуть скорочувати дієслова: замість “розказувати” говорити “розказувать”, замість “прямо” – “прям”. Такі форми властиві багатьом південним говіркам.
Є й цікавіші лексичні особливості. Через розвинене землеробство, городництво, рибальство та тваринництво в місцевому мовленні збереглося багато слів, пов’язаних із традиційним побутом. До того ж, навіть у межах однієї області слова можуть відрізнятися залежно від населеного пункту.
Незвичні слова херсонської говірки
Слова херсонської говірки зараз активно збирають та зберігають, адже частина Херсонщини тимчасово окупована, і мовний скарб можна з часом втратити. Кілька цікавих слів з цього краю зібрав і Андрій Шимановський:
- Бекмес – варення з гарбуза.
- Скирда – купа сіна, зібрана докупи.
- Штахетник – паркан.
- Бобочка – чоловіча сорочка з коротким рукавом.
- Пиндики-миндики – смаколики, солодощі.
- Синенькі / сині – баклажани. Ця назва поширена й за межами Херсонщини, але добре впізнавана в місцевому мовленні.
Ось ще кілька прикладів, які зібрала мешканка Берислава Ольга Касьянова, записуючи слова від рідних, сусідів і знайомих:
- Вагани – великий таз для господарських потреб. У ньому могли мити собаку, замочувати огірки або прати білизну.
- Курдик – місцеве слово, яке дослідниця говірки називає особливо рідкісним. Так називають комаху бабку.
- Матула – рибальська сітка.
- Морковча – так у деяких місцевостях називають моркву по-корейськи.
- Сапетка – металевий кошик.
- Шворка – тонка мотузка.
- Гатка – міст біля берега, з якого ловлять рибу.
Як війна вплинула на херсонську говірку?
Місцеве мовлення продовжує змінюватися разом із життям людей. Після початку повномасштабного вторгнення в ньому з’явилися військові терміни, нові назви та слова, пов’язані з окупацією та спротивом.
- Чорнобаїти – повторювати ту саму помилку, діяти безрезультатно. Нове дієслово утворилося від назви села Чорнобаївка, яке стало відомим через неодноразові успішні удари українських військових по російських силах.
Змінилося й значення звичних географічних понять. Наприклад, вислови “лівий берег” і “правий берег” для жителів області набули особливого значення.
Окрему роботу зі збереження місцевої лексики проводить Ольга Касьянова. Вона записує слова, пояснює їх і збирає своєрідний словник херсонської говірки. Адже разом із переселенням людей через війну їхні звичні слова опиняються далеко від рідних домівок.
Отже, херсонська говірка – це цінна частина мовної спадщини українського півдня. А які слова знаєте ви?
Оригінал статті: 24tv.ua