Ваша дитина пише диктанти на двійку. Десь у душі ви його розумієте – самих колись через диктантів карали. Але як можна списувати у сусіда-відмінника і робити при цьому купу помилок – справді незрозуміло. Отже, спробуймо трохи підняти грамотність.
ЯК ЧУЄМО, ТАК І ПИШЕМО
Коли вчитель каже цю фразу, він має на увазі простоту написання слова. Але насправді кожна дитина навіть складні слова пише відповідно до свого внутрішнього філологічного слуху – образу слова. Ці образи формуються тоді, коли дитина лише вчиться говорити слова. Скажімо, чому, скільки не довбало правило “жи-ши”, все одно він норовить написати слово “шишка” через “и”? Тому що звук “и” сприймається дитиною як щось гостре та колюче, а “і” – як щось спекотне та швидке. Так з'являються прокляті слова – правило знаю, а пишу все одно невірно. Правило вивчити легко, а образ змінити складно. Отже фраза “як чуємо, і пишемо” має насправді глибший сенс, ніж здається здавалося б.
ЩОБ ГРАМОТНО ПИСАТИ, ТРЕБА ОЖИВИТИ СЛОВА
Слово починає жити, тобто у дитини з'являється її образ тоді, коли ми підбираємо однокорінні слова. Випишіть слово, в якому дитина регулярно робить помилку, і підберіть до неї однокореневі слова. Нехай їх буде якнайбільше, нехай вони будуть “сьома вода на киселі” – не важливо. Головне, щоб у дитини виникали образи-ланцюжка. Наприклад: ходити-ходулі-ходики-парохід-дохід-ходоки-доглянутий і т.д. Після цього попросіть дитину усно скласти пропозиції, а краще – невелику розповідь із цим словом та її “родичами”. Для закріплення необхідно написати прокляте слово не менше 20 разів.
Тепер ви можете зі спокійною совістю сказати, що прокляття зі слова знято.